Головна Філософія науки Різноманіття форм знання Поняття «знання». Співвідношення знання й інформацією

Поняття «знання». Співвідношення знання й інформацією

Пізнання як форма духовної діяльності існує в суспільстві з моменту його виникнення, проходячи разом з ним певні етапи розвитку.

На кожному з них процес пізнання здійснюється в різноманітних і взаємозалежних соціально-культурних форми, вироблених в ході історії людства. Тому пізнання як цілісний феномен не можна зводити до будь-якій формі, хоч би й такої важливої як наукове, яке не «покриває» собою пізнання як таке. Існує безліч різних типів знань і форм пізнавальної діяльності.

Найчастіше з дієсловом «знати» повязують наявність тієї чи іншої інформації або сукупності навичок для виконання будь-якої діяльності. І сьогодні справедливі слова Л. Вітгенштейна про те, що не існує суворого вживання слова «знання».

У другій половині XX ст. актуальною стала проблема співвідношення знання та інформації.Становлення інформатики, бурхливий розвиток нових інформаційно-комп `ютерних технологій, що охоплюють обробки системи знань в різних галузях людської діяльності, розробка ЕОМ із здібностями логічного висновку і прийняття рішень - зробили актуальним дослідження проблеми співвідношення понять« інформація »,« знання »,« база даних »і «база знань». Ці проблеми є предметом широких дискусій, в яких не вироблено ще достатня чіткість і визначеність, багато чого поки що залишається неясним.

Фахівці в галузі кібернетики та інформатики стверджують, що сучасні системи штучного інтелекту оперують знаннями, а не даними. При цьому якщо під базою даних найчастіше розуміється сукупність зберігаються в обчислювальних системах оперативних даних (фактів), то про базу знань говорять в тому випадку, коли є один або кілька баз даних, база процедур, елементи якої реалізують функції і відображення цієї предметної області, а записи бази знань містять опис (у вигляді аксіом) обєктів предметної області і правил поведінки або законів функціонування зазначених обєктів. Д. А. Поспєлов вважає, що рівень подання знань відрізняється від рівня даних не лише більш складною структурою, але й такими істотними особливостями, як интерпретованість, наявність що класифікують звязків (наприклад, звязок між знаннями, що ставляться до елемента множини, і знаннями про це безлічі ), які дозволяють зберігати однакову для всіх елементів множини інформацію, записану одноактною при описі самої множини; наявність ситуативних відносин, що визначають ситуативну з

місткість тих чи інших знань, що зберігаються в памяті; наявність спеціальних процедур узагальнення, поповнення наявних у системі знань і ряду інших процедур. У системах баз знань стало можливим ініціювати виконання тих чи інших програм за рахунок того, що в них міститься інформація про те, що і як потрібно робити для досягнення тих чи інших цілей (процедурні знання).

Чи можна на цій підставі термін «знання» у виразі «база знань» вважати таким, який не носить метафоричний характер, а відображає суттєві особливості реально функціонуючої системи знань людини про світ? Якщо виходити з того, що знання - це сукупність відомостей, що зафіксованих у формі знаків природних і штучних мов, тобто щось відчужене від субєкта пізнання і обєктивувати в знакових системах, то дані в ЕОМ, коли вони виступають як знаки, предметні змісти яких адекватно відображають дійсність, можуть розглядатися як знання. При цьому рішення проблеми подання знань у компютерних системах зміщується в область проблеми співвідношення природних і штучних мов і проблеми організації різних форм обєктивувати знання (логічних структур). Саме в цих напрямках ведуться дослідження зі створення систем штучного інтелекту і перш за все експертних систем.

Вихідним пунктом таких досліджень є проблеми структурування та функціонування обєктивувати знань, створення так званої концептуальної моделі певної предметної області. Її побудова припускає не опис відповідних обєктів дійсності, а опис лише знань про них. При цьому головна увага приділяється вдосконаленню формалізмів представлення знань - семантичних мереж, фреймів продукційних систем.

В якості основного елемента знань у концептуальних моделях використовуються не думки, а поняття, моделлю яких є фрейми. Попередній аналіз співвідношення фреймів і понять дає змогу зробити висновок, що при розробці фреймів використовують певні характерні особливості формування понять як форми мислення - розчленованість відбиваних предметів, їх схематичні уявлення (в знаковій формі) як деякої сукупності взаємозалежних характеристик і елементів. Імена терміналів фрейма позначають ознаки обєктів, що становлять зміст поняття, відповідного даному фрейму. Однак слід памятати, що відбувається певна кластеризація знань як цілісної системи, а не процес формування понять. Крім того, що позначають вирази, не передбачають усвідомлення того, яка специфіка аналізованих обєктів, що не є поняттями.

Тому є підстави вважати, що в компютерних системах все ж видаються не знання як цілісна функціонально структура, як фрагмент свідомості, а лише її формалізована модель. Цілісна система функціонування та розвитку знань виражається через сукупність тут формально-логічних складових, які лише в деяких аспектах відображають процеси інтерпретації ситуаційних відносин, властивих людському пізнанню, яке багато в чому нелогічним, парадоксально, евристичної, а саме знання (на відміну від бази знань) може бути логічно суперечливим (процес розуміння істини).

Тенденція ототожнення бази знань у компютерних системах (наприклад експертних) з системою знань в людській свідомості спирається на визначену філософську традицію розглядати знання як результат адекватного відображення дійсності в свідомості людини тільки у вигляді уявлень, понять, міркувань, теорій, що фіксуються у формі знаків природних і штучних язиков37. У такому підході до розуміння сутності знання акцент зроблений на обєктивувати види знання, позаособистісної знанні, тобто знанні, відчуженому від людини. Саме таке розуміння є вихідним пунктом для ототожнення понять "знання" і "інформація". При цьому втрачаються суттєво важливі особливості, що відображаються категорією "знання" і характеризують не тільки результат, але й процес пізнавальної діяльності людини. І перш за все - динамічний і творчий характер знань, їх відкритість, відсутність чіткої границі між знаннями та припущеннями або здогадками, «неявними» знаннями і знаннями явними.

Знання - це фрагмент свідомості, який має особистісний характер і не має бути повністю вербалізованій і відчужена від свого носія.

Функціонування людського інтелекту з виробництва знань неможливо відокремити від інтуїтивних, вольових, емоційних, оцінних компонентів. Усвідомлене знання, відокремлене від живого розумового процесу (відчужене знання), втрачає творчий початок, набуває статичність і перетворюється в інформацію.

Це дало підставу В.А. Звегинцева сказати, що «інформація - це знання мінус розумовий процес». На думку А.Д. Урсула, поняття «знання» і «інформація» характеризують пізнавальну діяльність з різних сторін: перший - тільки з гносеологічної, другий - переважно з коммунікатівной40.

Інформатику цікавить не пізнавальний процес в цілому, не процес породження знань, а тільки ті його сторони, які повязані з передачею та перетворенням вже отриманого в цьому процесі знання. Причому інформація розглядається як інваріант відображення, те, що опредмечіваться може, обєктивувати, кодуватися при передачі і перетворення.