Як? Питання питань

Було б вкрай бажано і корисно вже зараз спробувати перекинути своєрідний "міст" між проблематикою вивчення ментальностей і новою філософією освіти. Такий філософією, яка розглядала б формування загальнолюдських ментальних цінностей як ієрархічно вищого пріоритету у структурі цілей освіти і всієї наступної технології навчання, виховання і розвитку людей.

Взаємозвязок загальнолюдських інваріантів освітніх цінностей та варіативної конкретики мети і технологій освіти має, мабуть, розглядатися як один з основних принципів створення інтегративної (міжнародної) філософії освіти.Доцільно також дослідити конкретні можливості створення інтеграційних міжнародних навчальних курсів з різних дисциплін, перш за все, гуманітарного циклу (історії, філософії, релігієзнавства, суспільствознавства, соціально-освітньої прогностики, літератури, мистецтва, педагогіки, психології, політології, права, соціології, етики, естетики , екології тощо), які відображають інваріантні та специфічні освітні цінності у існуючих парадигмах освіти і враховують загальносвітові тенденції освітнього процесу в його взаємозвязках з економічними, науково-технічними, технологічними та соціокультурними прогнозами.

Але для того, щоб освіту могло реалізувати органічно притаманні йому менталеобразующіе функції, необхідно виконати ряд умов:

    - По-перше, треба визнати, що саме формування, корекція або перетворення не тільки індивідуального менталітету, а й менталітету соціуму, є ієрархічно найвищою цінністю і метою освітньої діяльності у всьому її різноманітті; - по-друге, необхідно суттєво оновити існуючу парадигму філософії освіти , політики і стратегії в цій сфері, - по-третє, повинні бути знайдені технологічно працездатні механізми трансформації оновлених філософських, політичних і стратегічних доктрин освіти в план повсякденній практичній діяльності педагогів на всіх спадкоємно повязаних щаблях освіти; - по-четверте, повинні бути зроблені цілеспрямовані , систематичні і скоординовані зусилля для інтеграції різних філософських, політичних і стратегічних освітніх доктрин і концепцій, так само, як і інноваційного практичного досвіду освіти, створення єдиного міжнародного, в перспективі - світового культурно-освітнього простору, що створює необхідні і надійні передумови для все більш повної духовної конвергенції та інтеграції соціумів, їх взаєморозуміння і всебічного співробітництва.

Дослідження менталеобразующіх функцій освіти є принципово новим напрямком навіть в самій своїй постановці. І хоча було б наївно зводити складний, історичний за своїми масштабами процес становлення або перетворення ментальності того чи іншого соціуму лише до зусиль і можливостей сфери освіти, вже саме по собі визнання вищої пріоритетності цих функцій істотно розширює і поглиблює розуміння суті проблем соціально-педагогічного цілепокладання, аксіологічних проблем освіти в цілому.

Стає досить очевидним, що від освіти майбутнього буде потрібно аж ніяк не тільки традиційно розуміється участь у відтворенні та підвищенні економічного потенціалу суспільства через формування, в кінцевому рахунку, прагматично зорієнтованих знань, умінь і навичок, що дозволяють молоді та дорослим, по можливості, оптимально вписується в структуру, що розвивається суспільного виробництва, знайти свою особисту комфортну за суто матеріальним критеріям нішу в житті.

Функції освіти не можуть бути зведені і до примітивно розуміється вихованню, спрямованому, по суті, на вбудовування в якусь умоглядну модель ідеалізованої особистості конюнктурно модного для даного етапу і даної політичної ситуації стандартного набору особистісно-суспільних чеснот.

Чи не вичерпують функцій освіти і "вічні" для нього завдання розвитку розумових здібностей і фізичних кондицій учнів, хоча самі по собі технології розвитку особистості, засновані на використанні психологічно обгрунтованих діагностичних процедур, дозволяють з більшою впевненістю судити про ступінь збігу цілей освіти та її результатів, ніж переважно описові важко і перевіряються педагогічні стандарти рівня якості навчання і.

У своєму вищому прояві зусилля сфери освіти, незалежно від рівня і профілю того чи іншого навчального закладу, повинні бути сфокусовані на виконанні наступних головних завдань:

    - Трансляції із покоління в покоління і закріплення в кожному подальшому з них історично склалися, найбільш стабільних духовних, світоглядних і культурних цінностей відповідного соціуму, які зумовлюють глибинні, "кореневі" підстави його специфічного менталітету; при цьому мова йде аж ніяк не тільки про суто національних та етнічних особливості тієї чи іншої, нехай навіть превалює за своїм чисельного складу групи населення, а, насамперед, про відтворення духовної спадщини всього соціуму як громадянського суспільства, в основі ідентифікації якого лежать не стільки національно-етнічні ознаки (хоча й вони, звичайно ж, повинні враховуватися), скільки ознаки приналежності народу, що утворює даний соціум, до єдиного громадянства відповідної країни;
    - Збагачення індивідуальних і суспільних ментальних якостей даного соціуму загальнолюдськими моральними цінностями, що відображають обєктивну цілісність і всеєдність людської цивілізації і природні тенденції до духовної конвергенції і поступової інтеграції різних соціумів, все більш активного діалогу культур; конвергенція та інтеграція при цьому зовсім не повязані з придушенням самобутності того чи іншого соціуму, його "розчинення" в якихось безликих загальнолюдських цінностях - навпаки, мова йде про природну гармонію диференціації та інтеграції, про безумовне збереження самобутності будь-якого соціуму та створення найбільш сприятливих умов для його розвитку, але також і про усунення ілюзій самодостатності цієї самобутності, чреватих неприпустимим в майбутньому націоналістичним сепаратизмом і самоізоляції; важливо підкреслити, що при цьому мова повинні йти не про те, в якій послідовності формуються ті чи інші ментальні цінності (раніше національні, потім загальнолюдські або навпаки), а про синхронний, одночасному, гармонійному включення до освітньо-виховний процес менталеобразованія найбільш менталеемкіх культурно-світоглядних цінностей та даного соціуму, і світової цивілізації в цілому; цілком зрозуміла складність такого завдання, її незвичність і новизна, природно, вимагатиме перегляду сформованих концепцій освітньо-педагогічного цілепокладання, пошуку принципово нових технологій реалізації менталеобразующіх функцій освітньо-виховної діяльності; - корекції і перетворення в необхідних випадках тих ціннісних життєвих орієнтирів, які як на особистому рівні, так і на рівні соціуму в цілому, визначають найбільш вірогідне поведінку і вчинки людей, спрямовують і концентрують їх "ментальну енергію" на досягнення поставлених цілей, маючи на увазі, що і цілі, і засоби їхнього досягнення повинні стверджувати вищі моральні цінності, що розвивається, людської цивілізації.

Надзвичайно важливо ще і ще раз акцентувати увагу на самій суті інтеграційних процесів і в менталеобразованіі, і в освітній діяльності.

Тут дуже доречна аналогія з мозаїками.Так, звичайно, менталітет соціуму - поняття інтегративне, але ця інтеграція - аж ніяк не результат жорсткою цільової орієнтації менталеобразующіх можливостей освіти, уніфікації і стандартизації якихось, нехай навіть обєктивно надзвичайно корисних, ментальних якостей. Навпаки, тільки в різноманітті і неповторності диференційованих індивідуально-особистісних ментальних придбань слід шукати справжні передумови їх поступової інтеграції, що розглядається в якості вищого пріоритету всього процесу менталеобразованія.

Можна стверджувати, що в ряду найбільш важливих інваріантних якостей будь-якої освітньої системи має бути і якість, повязане з принциповою орієнтацією системи на вирішення завдань формування ментальності, зрозуміло, із урахуванням вікових особливостей учнів та їхніх індивідуальних можливостей. При цьому необхідно підкреслити, що в логіці менталеобразованія системні якості освітньої діяльності і, насамперед, наступність освітніх підсистем (як за рівнем - по "вертикалі", так і за профілем - по "горизонталі") мають особливе значення. Без цілеспрямованих, послідовних в часі, спадкоємно повязаних і за цілями, і за змістом, і за власне педагогічним технологіям менталеобразующіх зусиль, без належної координації і багатопланового (кадрового, правового, матеріально-технічного, інформаційного, науково-методичного) забезпечення цих зусиль розраховувати на успіх у такій складній справі не доводиться.

Можна припустити, що сукупність зазначених вище ідей, підходів та умов створює передумови для розробки цілісної технології менталеобразованія. Але будь-які технології завжди нерозривно повязані з цілями та змістом технологізіруемих процесів. Тому необхідно позначити хоча б у загальних рисах власне змістовні аспекти менталітету того чи іншого соціуму, визначити можливі та бажані тенденції та перспективи його розвитку і на цій основі вести цілеспрямований пошук конкретних освітніх технологій формування та перетворення відповідних ментальних характеристик.