Головна Філософія освіти Цінності-цільові пріоритети освіти Ментальна і філософсько-освітня підтримка взаємодії і духовної інтеграції соціумів

Ментальна і філософсько-освітня підтримка взаємодії і духовної інтеграції соціумів

Які б то не було ціннісно-цільові концепції освіти й побудовані на їх основі філософсько-освітні доктрини мають сенс лише в тому випадку, якщо вони допомагають вийти в сферу широко розуміється соціальної та освітньої практики, сприяють усвідомленню орієнтирів розвитку сфери освіти і розвязуваних нею завдань не тільки суто педагогічного, але й глобального соціального характеру.

В основу пропонованої нами аксіологічного концепції освітньої діяльності покладена вся сукупність складних і багатоаспектне явище, сфокусованих в понятті "менталітет".

Але визначення статусу категорії "менталітет" і можливостей його формування у сфері освіти важливо, звичайно, не тільки саме по собі. Значний інтерес представляє аналіз ролі і місця менталітету в історичному розвитку як різних локальних соціумів, так і людської цивілізації в цілому.

Цивілізаційний підхід, орієнтація на пошук суспільних закономірностей глобального масштабу з подальшим дедуктивним поширенням виявлених причинно-наслідкових звязків на явища менш масштабні, конкретні у своєму просторово-часовому вимірі, природно, не суперечать індуктивного, збиральної логікою, коли досвід історичного розвитку тих чи інших соціумів служить виявлення більш загальних і всеосяжних тенденцій. Ці підходи лише доповнюють і взаємозбагачуватися один одного. Важливо бачити, однак, загальну спрямованість, логіку взаємовпливів соціальних і власне освітніх явищ і процесів.

Цивілізації народжуються, живуть і гинуть за своїми, ще далеко не пізнаним законами. Але одним з найбільш істотних факторів життєздатності як людської спільноти в цілому, так і сформованих локальних суспільних систем, є реальні, цілком конкретні людські вчинки, що визначають поведінку великих і малих людських спільнот, соціумів, окремих людей. Саме складна, різноманітна і динамічна сфера активної життєдіяльності людей зумовлює прогрес чи регрес суспільства, всієї людської цивілізації в просторово-временнoй перспективі. Саме в цій сфері акумулюється духовна спадщина змінюють один одного поколінь, їх безцінний життєвий досвід, що становить основу непрериваемой звязку часів в історії людських цівілізацій81.

Але що чи хто зумовлює вчинки людей, які при всій своїй уявній хаотичності, непередбачуваності і багатовекторності детермінують "рівнодіюча" поведінки суспільства в цілому? Божественне провидіння? Обіг понад? Доля? Ланцюг випадковостей, що переходить в причинно-обумовлену необхідність? Або соціально-генетично що склався в суспільстві звід законів, видимих, а частіше незримих, важко усвідомлюваних і пояснюваних принципів моралі, права, етики, естетики?

Відповіді на всі ці воістину основоположні питання людського буття складні і неоднозначні, а переконливість доказів і аргументів, якщо, звичайно, мова йде саме про знання, а не тільки сліпої віри в достовірність, остаточність і непорушність тих чи інших постулатів, істотно залежить від настрою індивідуального і суспільної свідомості.

Одне світоглядне положення, однак, представляється нам безперечним і універсальним: людина, що живе в суспільстві, лише відносно незалежний від суспільства. Вища людська цінність - свобода - в реальному, повсякденному житті обмежена безліччю обєктивних і субєктивних факторів, що направляють вчинки і поведінка кожної людини, а значить, і суспільства в цілому в парадигмальної прийнятому в цьому суспільстві напрямку.

У цьому сенсі відомий марксистський постулат - "свобода є усвідомлена необхідність" - не може бути відхилений, що називається, "з порога". І хоча типовий для комуністичної, як і будь-якої іншої тоталітарної ідеології, примусовий імператив, що відображений у слові "необхідність", не може бути прийнятий з-за своєї надзвичайної жорсткості і навіть жорстокості, сама по собі ідея усвідомленості людської поведінки, безсумнівно, є продуктивною. Але продуктивна в куди гуманістичної трактуванні: свобода - це свідомий вибір ...

Вибір не примусовий, але й не цілком довільний, імпульсивна, спонтанний. Цей вибір здійснюється шляхом зіставлення індивідуальних комерційних людини з суспільно прийнятими критеріями і нормативами, що фіксується у відповідних соціальних парадигмах.

Як складаються ці парадигми? Чи завжди в них відображаються внутрішньо властиві саме для даної людини, даної конкретної спільності ціннісні життєві установки, інтереси і спонукальні мотиви до активної життєдіяльності? Яка роль держави, владних структур, лідера, вождя, нарешті, самого соціуму, його суспільних інститутів у визначенні політики цілеспрямованого руху суспільства до досягнення тих суспільних ідеалів, які, як передбачається, гідні такого руху і знаменують собою сходження на черговий виток розвитку людської цивілізації або хоча б дозволяють зробити скромний і малопомітний крок у цьому напрямку?

Політика (в ідеалі, звичайно) - це послідовна ланцюг світоглядно осмислених, стратегічно обгрунтованих і ієрархічно взаємозалежних управлінських рішень. Ці рішення можуть бути продуктивними, що приводять, в кінцевому підсумку, до очікуваного результату, а, значить, у відповідній системі критеріїв, вірними, правильними. Вони можуть бути і непродуктивними, помилковими, в граничному випадку - провальними і навіть катастрофічними. Масштаби як успіхів, так і помилок і катастроф, можуть бути різними. Все залежить від масштабності вирішуваних завдань, складності керованих обєктів, їх ролі в ієрархічній ланцюга взаємоповязаних природних і суспільних систем. Але завдання будь-якої масштабності (точніше, будь-якої доступної масштабності), вирішують люди. Навіть у тих випадках, коли кінцевим виконавцем є автомати, що діють, проте, за програмами, створеним людьми. Саме тому вирішальне значення для розвитку соціуму мають міроззренческіе установки як окремої людини, так і людської спільноти різного ступеня інтеграції. Іншими словами, їх менталітет.

Отримавши можливість цілеспрямованого впливу на менталітет, можна (в принциповому плані, звичайно) розраховувати і на вплив у розвитку світоглядних і поведінкових установок кожної окремої людини, суспільства, соціуму, на їх взаємодія, поступову духовну конвергенцію та інтеграцію, а отже, в кінцевому підсумку, і на розвиток цивілізації в цілому. Що ж до конструктивних механізмів такого впливу і перекладу принципових можливостей у конкретні життєві реалії, то це вже не стільки філософська, скільки глобальна прикладна проблема, може бути вирішена за допомогою всіх взаємоповязаних між собою духовних сил суспільства і, перш за все, культури, найважливішим практично - орієнтованим компонентом якої є сфера освіти.

Така в гранично короткому викладі логіка взаємозвязку фундаментальних філософських ідей з ідеями цілком практичними, хоча, звичайно, представленими у своєму найбільш загальному вигляді.

Вкрай важливо постійно відчувати незавершеність власне філософського, в тому числі й філософсько-освітнього знання, шукати і знаходити шляхи технологізації цього знання, його практичної орієнтації і можливо більш ефективної віддачі.