Головна Філософія освіти Цінності-цільові пріоритети освіти Освіта як світоглядний синтезатор Знання та Віри

Освіта як світоглядний синтезатор Знання та Віри

Роль і місце освіти в сучасному світі, його найважливіші лічностносозідающіе функції все ще чекають свого грунтовного, міждисциплінарного вивчення. В основу такого вивчення можуть і повинні бути покладені сміливі ідеї і нетривіальні гіпотези, які дозволяють визначити можливі напрямки дослідницького пошуку, підійти до вирішення найскладніших проблем світоглядного характеру з досить несподіваного боку.

Одна з таких прогностичних гіпотез виноситься на суд читачів.

В її основі, як вже зазначалося вище, - припущення про те, що головною причиною катастрофічної девальвації моральних, духовних цінностей цивілізації і все більш очевидних світоглядних тупиків на порозі XXI століття і третього тисячоліття є системна криза, яка охопила три найважливіші сфери духовного життя суспільства -- науку, релігію та освіту.

Зміст цієї прогностичної гіпотези розкривається в таких твердженнях:

Освіта повинна забезпечити світоглядний синтез Знання та Віри як необхідна умова їх взаємодоповнення і взаємозбагачення в єдиному процесі світобачення і сприяти тим самим ліквідації методологічних і світоглядних тупиків в розумінні функцій і можливостей науки, релігії і самої сфери освіти.

Забезпечення гармонії Знання та Віри як суперечливих, але взаємодоповнюючих один одного сторін відображення єдиного матеріально-духовного Світу, має стати найважливішим напрямком філософії освіти, служити методологічним орієнтиром у процесі соціально-педагогічного цілепокладання, відбору змісту освіти, використання методів, засобів і організаційних форм освітньо-виховної діяльності.У той же час синтез Знання та Віри повинен сприяти інтеграції ментальних цінностей людей і соціумів, поступовому формуванню єдиного ментального простору цивілізації, а особистісний внесок кожного творчо мислячої людини у збагачення ментальних цінностей - стати Сенсом його духовного життя і умовою безсмертя його Душі ...

Освіта може і повинна взяти на себе вирішення найважливішого завдання цивілізаційного масштабу: повернути людям Віру в вищі моральні ідеали і цінності, підвести кожної людини до розуміння та внутрішнього прийняття Сенсу людського життя, вказати йому шлях досягнення особистісних життєвих прагнень. Це означає, що по своєму духовному потенціалу і з суспільного статусу освіта може і повинна взяти на себе функції нового, побудованого на якісно інший джерельної основ віровчення, і в цьому сенсі, - може і має стати новою світовою релігією, прийти на зміну архаїчним, що втрачають свою світоглядну значимість традиційним релігійним вченням, заснованим на ірраціоналізмі та містики, що не відповідає духовним запитам розвивається людства і тому перетворюються на гальмо його прогресивного розвитку.

Можна припустити, що освіта як частина культури по своєму суспільному статусу і менталеобразующім можливостям стає все більш сумірним з такими всеохоплюючими сферами духовного життя людства, як наука і релігія.Виступаючи в якості своєрідного сполучного "моста" між Знанням і Вірою, саме освіта в перспективі, нехай і в досить далекій перспективі, зможе взяти на себе функцію їх інтеграції, обєднати сутнісні особливості цих двох, настільки несхожих нині, чи не діаметрально протилежних за своїм відношенню до Миру областей людської миследеятельності, в єдину цілісну систему світорозуміння, культури і творчого освоєння дійсності, в єдину систему творення все більш досконалого Світу.

Світу не тільки зовнішнього по відношенню до Людини і людству в цілому, але і, що особливо важливо, миру внутрічеловеческого, індивідуально духовного.Того внутрішнього світу, що зумовлює, зрештою, головне - усвідомлення кожним Людиною всієї міри абсолютного щастя буття.Буття не тільки у вигляді свого земного, завжди обмеженого в часі і в просторі існування, але й буття воістину вічного в тій духовній аурі людства, у тому ментальному духовному просторі, що обєктивно існує у вигляді специфічної субєктивної реальності, ще не пізнаною сучасним людством, але , безсумнівно, пізнаваною принципово.

Як бачимо, запропонована гіпотеза не страждає ні зайвою скромністю, ні якої б то не було світоглядної обмеженістю. Але настільки глобальна заявка на перетворення самого статусу освіти, більше того, - на перетворення всієї, століттями що складається доктрини світорозуміння, заснованого на непримиренному антагонізм науки та релігії, а в більш широкому сенсі, - Знання та Віри, цілком зрозуміло, вимагає додаткових і, за можливості, переконливих розяснень та аргументів.

І нехай читачеві не здасться, що автор веде його далеко в сторону від заявленої теми. Занадто довго, неприпустимо довго освіта, саме освіта, перебувало в стороні від найгостріших світоглядних проблем цивілізації.