Головна Філософія права Філософія права Античності й Середньовіччя Особливості філософсько-правових поглядів Сократа

Особливості філософсько-правових поглядів Сократа

Філософсько-правову тенденція, що протистоїть суб'єктивістським поглядами софістів, яка виникає в античному суспільстві в особі Сократа, Платона і Арістотеля.

Творчість Сократа (близько 470-399 рр.. До н. Е..) - Це поворотний пункт античного філософсько-правової свідомості. У відміну від софістів і циніків (кініків), Сократ бачив своє покликання у зміцненні основ моралі та права. В особі Сократа сам аполлонічного номос повстав проти інтелектуального беззаконня софістів і діонісійського розуму циніків. Ті й інші робили в основному тим, що розхитували моральні основи правопорядку в грецьких полісах. Сократ же зробив рішучу спробу підпорядкувати морально-правовим нормам міць людського інтелекту, ввести в рамки доброчесності впавши в діонісійського захоплення філософську думку софістів і циніків.

Їм були висунуті два типи основ моралі і права - об'єктивні і суб'єктивні. Пояснюючи об'єктивні засади моралі і права, Сократ підкреслював, що в основі людського буття, соціального життя і соціального порядку лежать вищих божественні закони - неписані приписи і заборони, які мають космічне походження. Тому об'єктивні та загальні морально-правові норми, які існують у суспільстві як похідні від божественних законів, носять не відносний, а абсолютний характер.

Найважливішою суб'єктивної основою морального і законослухняного поводження, за Сократом, є знання.Існування об'єктивно загальних моральних і правових норм вимагає від людини їхні знання. Тільки людина, яка знає, що таку справедливість, можливо справедливим, а що знає суть чесноти - доброчесним. Знання, вважав Сократ, - це шлях до морального поведінки, а незнання - шлях до пороків і злочинів. Зло найчастіше проявляється там, де людина не знає суті добра і справедливості.

За Сократом, справедливість - не просто критерій законності, вона по суті тотожна їй. «Що законно, - стверджував філософ, - то й справедливо».

Таким, чином, Сократ піднімає моральну і правову проблематику на рівень логічних дефініцій і понять, закладаючи тим самим початок теоретичного дослідження в цій області.