Головна Філософія права Ціннісні основи права Цінності в праві і право як цінність

Цінності в праві і право як цінність

Теорія цінностей (аксіологія) знаходить відповідне застосування і в галузі права. Правові цінності та оцінки (у сфері правосвідомості) регулятивне мають значення. Правові норми у свою чергу набувають значення цінностей та стають об'єктом оцінки. Цінності висловлюють переконання і уподобання, які не спочивають на емпіричної основі. Цінності, на відміну від знання, не підлягають логічної, емпіричної перевірки та обгрунтування. Вони являють собою якісь нерозкладних (вихідні) інтелектуально і емоційно сприймаються даності, які спонукають суб'єктів до їх збереження, до володіння ними і діяльності на їх основі, бо сприймаються як різноманітні блага. Їм не можна дати точного і повного пояснення, не вдаючись до понять аксіології. Мабуть, мають рацію автори тут тих концепцій, які вважають, що смисловий центр буття людей у світі становлять ті або інші цінності. Як філософської категорії цінність - це те, що почуття і розум людей диктують визнати особливо значущим з усього і в ім'я чого проживає життя, те, чого людина хоче для себе самого, а не заради чогось іншого. Цінність виступає як мета сама по собі, до неї прагнуть заради неї самої, а не заради суто матеріального інтересу, вигоди або чуттєвого задоволення. Спрямованість установки суб'єкта і його діяльності на визначену цінність називається ціннісною орієнтацією. Процедура вибору на основі цінності називається оцінкою.

Тим цінностями, оцінками і нормами існують зв'язок і взаємні переходи. Тому в науках, що мають предметом мораль, право, мистецтво, потрібно їх взаємопов'язане вивчення і пояснення, а разом з цим і їх розмежування.

Правотворчість і реалізація права (правозастосування, виконання, використання та дотримання права) представляють собою сфери людської діяльності яскраво вираженого оцінного характеру. У силу цього філософія права містить у свій предмет вивчення і дослідження правових цінностей, оцінки у сфері права і т. д. Так у філософії права утворюється певне теоретичне напрямок - аксіологічні, або правова аксіологія1. Вона, в свою чергу спирається на поняття загальної аксіології, на теоретичні положення про цінності взагалі.

Виникнення юридично-аксіологічного підходу пов'язано з появою природно-правових поглядів, з розходженням права природного та позитивного права. Право у своєму аксіологічними вимірі виступає як строго певна форма правових цінностей, правовогодолженствованія як специфічна форма, відмінна від усіх інших (моральних, релігійних і т. д.) форм повинності і ціннісних форм.

Завдяки цінностям право як якийсь «механізм» отримує свій зміст, оскільки свідомість суб'єкта права направлено на цінності як на свій об'єкт. Завдяки їм знімається момент байдужості у поведінці правового суб'єкта і формуються дозволу, заборони і повинності. Розглянемо, як ці цінності і як вони зв'язані між собою, а також у чому полягає цінність права.

Статус цінностей в праві можуть набути різні факти і явища матеріального та ідеального характеру: предмети і матеріальні блага, суспільні відносини, людські вчинки, вольові феномени (мотиви, спонукання), ідеї, ідеали, цілі, соціальні інститути. Вони є правовими цінностями, оскільки лежать в основі права та правопорядку, виступають вони як ідеальний обгрунтування норм права, закріплюються та охороняються правовими нормами, складають мета права та його інститутів.

Особливо велике значення деяких соціальних найцінніше - 4Е | | стей, які з часом набули характеру також і!#; 41 правових цінностей. Як високих ідеалів вони пронизують суспільну правосвідомість та стають основними принципами права. Такими є свобода, рівність, справедливість, демократія, порядок, безпеку, мир. Поряд з ними існують і специфічні правові цінності загального значення, такі як ідея права, ідея стабільної законності і т. д. Дані цінності одночасно є ідеалами і здійснюються реальної людської практикою. У праві закріплюються вони і в • тому, і в іншому їх якості. Але в ряді випадків громадське й індивідуальне правосвідомість можуть сприймати їх лише як цінність ідеальну, як ідеальні цілі політичної (і правотворчої) програми.

Ці принципи, ідеали, як і усі інші речі, явища, являють собою цінності в тій мірі, в якій вони пов'язані з людською особистістю. В якості правових цінностей вони мають вигляд юридичних прав і свобод особи в її індивідуальних та колективних проявах. Самі права людини також набувають статусу важливих цінностей. Кожне з них виражає певну сторону, прояв, образ існування людини як природної та соціальної його сутності. У своїй сукупності вони характеризують людину як вищу цінність як осереддя всіх цінностей.

Отже, правові цінності виробляємо від поняття особистості і складають образ права у взаємодоповнюючих полярних моменти.