Філософія епохи імперії

У першому столітті до н. е.. Римська республіка завершує підкорення Середземноморського регіону і Близького Сходу. На зміну Діадох прийшло римське панування, і тепер Захід і Схід були спаяні воєдино силою римських легіонів. Починається нова епоха світової історії. Однак підкорила весь світ республіка протягом першого століття до н. е.. сама здригається кровопролитними повстаннями рабів і громадянських воєн. Сенатська аристократія республіки безсила втримати владу в своїх руках, постійно зявляються претенденти на одноосібне правління, яким вмираюча республіка майже не може нічого протиставити. Загибель тисяч громадян, розвалюється господарство, втрата віри у споконвічно римські ідеали змінюють психологію римського громадянина. Він намагається втекти від кривавого жаху в приватне життя, прагне знайти заміну вмираючим богам його предків у нових богів, яких з певного часу постачає йому Схід. Підвищується сяють релігійного життя, яку римський формалізм тримав до пори в жорстких рамках обслуговування державних інтересів. У цьому мінливому суспільстві виникає попит на якусь нову філософію, яка, втім, мала постати як добре забута стара.