Проблема групового шлюбу

Таким чином, у первісних суспільствах індивідуальний шлюб був не тільки не єдиною, але навіть і не головною формою регулювання відносин між статями. Головною була інша форма. Суть її ми зрозуміємо, якщо візьмемо до уваги, що в ряді первісних суспільств заборону вступати в статеві відносини з членами свого роду поєднувався з вимогою вступати в такі відносини винятково лише з членами одного іншого певного роду. Такі самі вимоги ставив до своїх членів і цей останній рід. У даному випадку ми стикаємося зі своєрідним союзом двох родів, кожен з яких забороняв статеві відносини всередині себе і зобовязував своїх членів шукати статевих партнерів у союзному роді. Цей союз в етнографії прийнято іменувати дуально-родовою організацією. Як свідчать дані етнографії, дуальна організація мала в минулому людства універсальне розповсюдження.

Дуально-родовий союз є певна соціальна організація відносин між статями, яка дає певні права і накладає певні зобовязання на повязані цим союзом сторони. Інакше кажучи, перед нами не що інше, як певна форма шлюбу: шлюб не між індивідами, а між їх групами, тобто шлюб не індивідуальний, а груповий.

Поняття групового шлюбу давно вже існує в науці. Але й ті, хто брали існування групового шлюбу, тлумачили його як своєрідну суму індивідуальних шлюбів, як поєднання багатоженства і многомужества. Насправді груповий шлюб є явище якісно відмінне від індивідуального. Груповий шлюб - шлюбний союз не між індивідами, взятими самими по собі, а між їх певними групами, а саме пологами. Саме між родами, що входили в союз, існували певні взаємні права та обовязки.

В усіх відомих етнографії випадках поряд з груповим шлюбом існував і індивідуальний. І груповий шлюб, регулюючи відносини між статями, тим самим виступав і в ролі регулятора індивідуального шлюбу. Але є всі підстави вважати, що співіснування групового та індивідуального шлюбів - явище пізніше. На більш ранніх етапах ніякого індивідуального шлюбу не існувало. Груповий шлюб був тоді не просто головною, а єдиною формою регулювання відносин між статями. На користь такого припущення свідчать самі архаїчні з усіх відомих систем спорідненості. Під системами спорідненості розуміються в етнографії системи термінів, що позначають відношення власне споріднення, властивості і подружжя.

Найбільш архаїчні класифікаційні системи спорідненості не знають індивідів як таких, не знають відносин між індивідами, включаючи і відносини індивідуального шлюбу. Ці системи припускають існування організації, що складається з двох груп людей, члени кожної з яких не мають права вступати в статеві відносини один з одним і зобовязані шукати статевих партнерів

в іншій половині організації. Інакше кажучи, найбільш архаїчні системи спорідненості знають шлюб тільки між групами людей, причому шлюб дуальних. Спочатку кожна з двох половин була водночас і родом і громадою, тобто цілком самостійним соціальним та економічним утворенням. Є серйозні підстави вважати, що така дуальна організація виникла спочатку в результаті зєднання раніше зовсім самостійних людських груп.