Освіта і духовність

Утворення як соціальний інститут, має багатовікову історію і в даний час включає в себе величезну кількість установ - від дитсадка і школи до аспірантури, - в них працює величезна армія професійних працівників. Мета освітнього процесу - Трояка. Це передача учням знань, потім - соціального досвіду і, нарешті, вміння користуватися отриманими знаннями та досвідом. Іншими словами, мова йде про освіту, у вузькому сенсі слова, вихованні та навчанні учня навичкам практичних умінь. У процесі утворення вирішується багато різних завдань, але в самій головній частині воно повязане з трансляцією, передачею духовної продукції від тих, хто її виробляє до тих, хто її, умовно кажучи, споживає. Засвоєння учнями знань під час отримання ними освіти для суспільства не менш важливим, ніж його виробництво. Освіта виступає найголовнішою умовою відтворення суспільного життя у всьому її різноманітті.

Складність ситуації в сучасній освіті в усьому світі полягає в тому, що існуюча система освіти готувала й продовжує готувати не стільки особистість, скільки фахівця. Процес дроблення науки на безліч спеціальностей, який

з дедалі більшою активністю триває і до цього часу, вніс свої корективи в освіту. Якщо врахувати до того ж, що просвітницький погляд на освіту зводився до того, щоб за допомогою розуму, головним чином наукового знання, просвітити людей і тим самим покінчити з невіглаством і в брехні, то виходила досить струнка система підготовки фахівців. Проблема підготовки фахівця є головним чином завдання інформаційного характеру - передачі конкретного знання від викладача до учня.

Виховання особистості повязане з формуванням у неї своєї точки зору, самостійної позиції відносно змісту свого власного існування, значущості тих знань, які він отримує в процесі освіти. Вчитися означає - вчитися стати людиною, тобто особистість, здатну розуміти цілі та завдання суспільства, в якому він живе, знаходити в цьому житті своє місце, бачити шляхи та можливості свого свідомого участі у житті своєї країни. Утилітарний і функціональний підхід до учня, погляд на нього лише як на майбутнього фахівця багато в чому сприяє атомізації особистості, відчуження людини, її відокремлення від інших в усьому, що виходить за рамки професійної підготовки.

Найважливішу роль у формуванні внутрішнього світу майбутнього фахівця відіграє філософія, етика, мистецтво, а також вивчення культур інших народів і цивілізацій, у тому числі й іноземних мов. Особливу роль у становленні духовних орієнтирів грає філософія, що виконує інтегративну роль щодо всіх видів знання, які опановує учень, з якими він стикається у процесі навчання. Тому гуманітаризація освіти сьогодні, або розширення спектру гуманітарних дисциплін, які викладаються в школі і у вищих навчальних закладах, справа абсолютно назрілих і своєчасне.

Засвоєння змісту різних дисциплін, в першу чергу гуманітарних, звичайно, розширює кругозір людини. Але для виховання повноцінної особистості цього явно недостатньо. Нерідко про людину з кількома дипломами кажуть - знання є, а переконань немає.

Виховання особистості - це, перш за все, пробудження інтересу до цілей та сенсів свого існування, буття інших людей, людського суспільства. Формування самостійної духовно-ціннісної позиції, тобто ясних уявлень про "абсолютних", вищих цінностях - процес тривалий, який потребує постійного діалогу вчителя з учнем. Викладач не просто повідомляє учневі матеріал, він навчає його життя і через своє ставлення до життя, і своїм власним поведінкою і поглядами. Діалог виступає найважливішою частиною виховання сучасної людини. Однаково малопридатні і навіть небезпечно знання без сенсу і сенс без знання, іншими словами, фахівець без твердих моральних переконань і соціальної позиції і фанатично переконаний послідовник якийсь, може бути, і піднесеною ідеї, але без знань - конкретних і філософсько-етичних.

У міру становлення особистості до виховання додаються ще й процеси самовиховання, самоосвіти. Самостійна, поглиблена работа над своїми поглядами, над рівнем своїх знань роблять доступними для особистості найскладніші витвори людського духу, відкривають перед нею ясну дорогу творчості в обраній нею сфері діяльності - наукової, практичної, організаційної, у якої немає меж для досконалості.